Вдень, і ввечері, і щоночі
Стоїмо за наш вільний дім.
За найкращі у світі очі,
За коханих. І ми стоїм.
Ми такі ж як усі, нормальні.
Український – то мирний знак.
Та ракети в дитячі спальні
Не пробачимо, аж ніяк.
Нам же вибору не лишили.
Нас єднає одна мета -
Бити їх з усієї сили,
І звільняти свої міста.
Аби гнать їх до небосхилу
Або далі куди-небудь,
Ми стоїм і збираєм силу.
Весь народ – як спокійна лють.
Аби небо – безпечно-синє,
Аби в школах - дитячий сміх.
В нас бажання тепер єдине.
І мета в нас – одна на всіх.
Щоб весь світ міг нормально жити:
Вранці - кава, батькам – привіт.
Щоб могли ви дощу радіти...
Спи спокійно, мій любий світ.
Стоїмо, бо за нами діти,
І кохані та рідний дім.
Щоб могли ви радіти квітам,
Вільно дихати... Ми стоїм.
Вдень, і ввечері, і до рання.
В дощ і спеку, та без ниття.
Ми воюємо за кохання.
Ми воюємо за життя!
© Артем Петренко
12.04.2023
фото Reuters
відео пісні на Youtube:
https://www.youtube.com/watch?v=LTW9Hwox85U
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2024
автор: Артем Петренко