паперу вощеного прес
надумав зникнути між плес
розтанути як дим
розтанути як дим
в гіпюрних головах з халви
у сяйві сЛави і айви
як джин у полум’ї з нори
у пазури Небес
ніхто міг краще ніж вони
надгризти дзеркало весни
ніхто не міг! - сльозу зрони
та зазирни за край
вже невід’ємне світу тло
над плесом прес той понесло
як човник з зламаним веслом
як осінь в степ курай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2024
автор: bloodredthorn