В блакитнім теплім сяйві
Неквапливого світанку,
Між сосен цих до вічної сосни,
Чекає що мене – пройду я.
Не кораблем, а хвилею
М’якою у спокійній тиші,
Розвіє котра той левиний,
Хвиль бойових могутній рик.
Я стріну сонце сяйне там,
Я стріну сяючу там зірку,
Я стріну того, хто піде
І стріну я того, хто прийде.
П’ятіркою ми рівних будем там,
У мирі й світлі – білім, чорнім…
Всі рівні в наготі своїй,
Зрівняє нас сама присутність.
Так само інше буде все
І буде все у тому ж дусі,
Бо теє, що найбільшим є –
Від меншого змін не зазнає.
В єдинім теплім сяйві я
Прийду наповнений душею,
Загомонить сосновий ліс,
Стійкий у землях первозданних.
08.08.2024 Гречка В.М.
Pinar de la eternidad (Juan Ramón Jiménez)
En la luz celeste y tibia
de la madrugada lenta,
por éstos pinos iré
a un pino eterno que espera.
No con buque, sino en onda
suave, callada, serena,
que deshaga el leonar
de las olas batalleras.
Me encontraré con el sol,
me encontraré con la estrella,
me encontraré al que se vaya
y me encontraré al que venga.
Seremos los cinco iguales
en paz y en luz blancas, negras;
la desnudez de lo igual
igualará la presencia.
Todo irá siendo lo que es
y todo de igual manera,
porque lo más que es lo más
no cambia su diferencia.
En la luz templada y una
llegaré con alma llena,
el pinar rumoreará
firme en la arena primera.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2024
автор: Віталій Гречка