Пусті розмови до автоматизму
лунають тихо. Затишно домашні
планую справи, аж до фанатизму.
А на подушці темні сни вчорашні
нагадують про ніч, страхи забуті
у нетрях розуму сичать мов змії.
"Веди мене, не збийся на маршруті,
не дай їм зруйнувати мої мрії.
І поверни всі вкрадені бажання,
усі рядки, в яких була щаслива", –
даю собі накази, чи прохання,
бо ще жива, байдужа, та чутлива.
Веду себе й виводжу на стежини
ще невідомі з замкненого кола,
що розірвала зараз на частини
і знову вчусь. СУМ, вересень і школа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2024
автор: Ася Оксамитна