Село. Вечір. Місяченько
Погляд посилає,
В один голос соловейко
Пісеньку співає...
Приспів:
Соняхи до сонця в’ються,
Стеляться тумани,
Ще усе до нас сміється,
Богом в серце зване.
Під вербою плинуть води
У краї далекі,
Але літньої погоди
Дома сплять лелеки.
Приспів:
Соняхи до сонця в’ються,
Стеляться тумани,
Ще усе до нас сміється,
Богом в серце зване.
А в хатах вогні тепліють –
За столом вечеря.
Навіть вітер стих, не віє,
Боже милосердя.
Приспів:
Соняхи до сонця в’ються,
Стеляться тумани,
Ще усе до нас сміється,
Богом в серце зване.
Ось й Іванко нишком з хати,
Жде Софійка мила;
Посміхнулись Батько й Мати –
Ой, не поспішили б...
Приспів:
Соняхи до сонця в’ються,
Стеляться тумани,
Ще усе до нас сміється,
Богом в серце зване.
Все в житті чи передбачиш,
Покоління нове,
Їм шляхи свої означать
В шепотах кленових...
Приспів:
Соняхи до сонця в’ються,
Стеляться тумани,
Ще усе до нас сміється,
Богом в серце зване.
Вячеслав Шикалович
02.12.2020р.
Мелодія на слова пісні:
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2024
автор: Променистий менестрель