Ой у полі жито, молоденьке сходить,
А хлопчина до дівчини з вечора не ходить
Він ходить із ранку, на зорі-світанку
Соловейком витьохкує у неї на ганку.
- Ти, моя лебідко, будь мені за жінку,
Бо вже з вечора у мене голова, як грінка !
Хочеш, - трав накошу, дров я нарубаю
Пригорну тебе до серця, бо давно кохаю !
За тобою, наче тінь, буду я витати
Не тримай мене на ганку, а впусти до хати.
- Ой не мала клопоту, в нових я чоботах!
Докажи мені спочатку, який ти в роботі:
Наноси з криниці свіжої водички
Покорми гусят, індиків, молоду теличку.
Випаси корів. Курей випусти з клітки,
Тоді будеш загравати до чужої дівки !
- Ох, і натрудився! Нащо те кохання...
Краще сам я відпочину з вечора до рання!
Як вранці прийшов я - вона вже чекала.
Цілувалися без тями, щоб не було мало…
- Працьовитий хлопець, - надію вселяє,
За що тільки не візьметься, до всього хист має!
В. Ф. - 28. 05. 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2024
автор: Веселенька Дачниця