Відчуваючи огиду і тривогу,
твоєї безпорадності наліт,
чому я все ще тут знаходжусь?
Лежу з тобою. Й ковдра, піт
закутують мене у мокрий кокон.
Він сковує в мені безвільну злість.
Невже нічого знов не відчуваю?
Червоне світло пристрасті згасає.
Лежу без руху, — кусень м'яса, —
підігрую, щоб стримати у пастці,
а згодом люто знищити впівсні.
Та ти про це не знаєш, тож поспи.
Кохання із мого життя ізчезло.
Душа загнила у жалощах до себе.
Замкнувся світ у цих червоних стінах:
це навіть схвилювало щось у мині.
Неначе подорож у теплі хвилі,
із незнайомцем,
збоченцем нікчемним.
4.12.23 (Квартира)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2024
автор: Наталі Стриж