Мрії, що пахнуть йодом
Теплі думки полетять на свободу
Дім, у якому вибиті вікна
Мрія, що зникла...
Запах твій я не забуду.
Буду тебе обіймати так ніжно,
Наче, з тобою прощаюсь на вічно.
Тебе не пущу я нікуди.
Ніжність лиця у промінні.
Губи палають, торкатись не смію
Душу мою оплітаєш корінням
Тану і знову живу у спасінні.
Миті, що пахнуть йодом
Як не забути ті радісні ноти
Лишився від тебе лиш спогад
Спогад, що пахне кров'ю і потом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: Спасібо Борис