Похитнулася віха.
Затряслася стріха.
Мій журавель і моя синиця.
І ось я серед лісу
як вовчиця
понюхала мокру землю, -
А вона з-під ніг поїхала.
Я підняла голову -
але що, як мене впольовано.
Але що, як серце в мене
завмерло.
Так страшно і боляче
до коріння.
Може зглянеться хтось на небі
Чи іншому вимірі.
А я поки порину у тишу племені
У глибину озера
І тепло дихання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: Bostengusia