Морське узбіччя
Викликає радість,
Гамує спрагу та
Утому, породжує
Страшенний морок
У піщаній млі,
Тримаючись об стіни
Моря та, плекаючи
Сузір'я вод
В природнім лоні
Добротної ошатності
В неважній тишині.
Десь звідкілясь
Куди не глянь,
Скрізь барви
Майорять своїм
Світлодіодним
Мерехтінням,
Де б ти не був
Й не озирнувсь,
Завжди милує
Інтуїція бажань
Та витоків
У світлотіні.
Десь кілометрів
За п'ятсот
Куди б ти
Не заплив,
Виблискує яскраво
Те морське узбіччя.
Куди не глянь,
Ти озирнись –
Панує відлік
Шуму на паромі
У глибокім морі
В потойбіччі.
05.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький