Дощ малював земну картину
Вологим пензлем грався досхочу.
І лісу щедро тряс вологий чуб,
З хмарин змивалося чорнило.
І небо нібито крутило.
Ховалось зрошене латаття
Таке не снилось навіть уві сні,
Та злива в маячні кричала: ні!
І дощове спадало плаття,
Листків злітало з гілля шмаття.
Озерця дзеркало дрижало.
Палітра вимокла, тремтить рука,
І дочекався дощ сліпих смеркань,
Води стекло тоді чимало,
Лиш божевільна ніч волала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: Світлая (Світлана Пирогова)