Виють вовки моєї тіні
Навалу шакальих зграй
Заповнюють доли й низини
Хоч ти як їх сук не вбивай...
Прийде злато Сонця колись
Буде знову зеленим ліс
Ну а поки що криваві ікла
І лютує внутрішній шиз
Моя стежка кривава дорога
Я більше не пам'ятаю сни
У мене немає часу на Бога
Мої легені майже пусті
Я блюю кулями смерті
вбиваю ворогів уночі
і тепер не відчуваю вежі
За якою є сенси душі
Здохнуть орки обов'язково
Роздріб, оптом, або усі
Повинен настати ранок
Коли останній зможе втекти
(Генін А.)
При створенні клипу використовувався ШІ
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RsA1Qxul3S0[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: Bazikov