Так, ти далеко, не доторкнутись,
Хоч би й рік оду ночі чи дню,
Не обійняти, не притиснутись
До твого тіла – згустку вогню.
Так, ми з тобою в парі не будем.
Разом до фінішу – це не про нас.
Але крізь просторінь я твої груди
Чую і бачу обличчя в анфас.
Жар твого серця в жили втягаю.
Дякую Богу за казку живу.
Сам на сам стрітись нам вийде? Не знаю.
Знаю, твоя я, допоки живу.
Примітка. Рік – від слова рече, говорить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)