Злетіли роки мов чайки над водою
Змахнули у даль - за синій океан.
Ще вчора розквітав райський сад - весною
І душа цвіла, як у квіток ліан.
Вже сад на деревах листя озолотив
На краєчку літа - золота осінь.
Явір на скрипці грає мінорний мотив...
І час розплітає берізці коси.
Роки , як з дерева листя опадають ,
Як рідні, близькі , знайомі та друзі.
І у нашім серденьку слід залишають ,-
Приємний спогад, коли душа в тузі.
Ще вчора тримала сонце у долонях
Літній день купався у срібній росі.
Нині засріблилась сивина на скронях...
Троянда ронить пелюстки у красі.
Як один день злетіли за обрій роки
Загубилось моє літечко в житах.
Ще вчора діти робили перші кроки ,
Нині вже зросли внуки в юних літах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: Чайківчанка