* * *
Під злими дулами очей
Виходим знову із печер,
А тиша — мертва.
Вже засмутились ліхтарі,
І аж до самої зорі
З нас кожен — жертва.
Кругом потвори постають,
Свою вишкірюючи лють
У хижій скруті.
А ми йдемо посеред них,
Мож жмутик променів земних,
Пітьмою скуті.
Ця гра нестерпна і чужа,
Як неперейдена межа
Під небокраєм.
Уже у кожнім серці скип,
І кожен з нас — мов смолоскип.
І ніч — палає.
8.08.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: aleksgun