У голові одвічний хаос.
Одвічна пелена перед лиця.
І поміж співу, поміж жару
я суну далі кволе це буття.
Момент, ця мить —
мене у ньому мало.
Я десь впівсні ще досі
наче заблукала.
Боюся вийти з хати
чи скрипнути дверьми,
огида накриває
вишневими крильми.
Та це усе минає,
як тільки ти зникаєш,
як тільки заживає
твій дотик на руці.
15.06.2024 (Ліжко, квартира)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: Наталі Стриж