профіль свій у зморшках гіпсу
гарно ранку довіряти
волоокі носять кліпси
вайлуваті гублять лати
у засмаглих на раменах
хустки довгі на дзвіницях
де нарешті вже над морем
все в шифонових спідницях
скок та й скок кочують перли
в сріблі книгу нищать радо
там де шлях на східцях стерли
провіщають: - м о д е р а т о!
переферансу довгий кіготь
склався в серп як місяць ясний
не тримай це світ за лікоть
він під ранок й сам погасне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: bloodredthorn