Між зеленим лісом і колючим степом,
Поруділа балка кам’яна.
Виглядали мальви, бавились літеплом.
Зимно почувалась сосонка їдна.
Ні мами, ні тата, ані сестри, брата,
Хоч би до насіння свого дорости.
Погоріла доля, випалена хата,
Сипались у ріки знищені мости.
Та в глибинах дальніх, з товщі кам’яної
Джерело могутнім голосом неслось.
Жито колосилось, гоїлася рана,
І життя хрещатим ремеслом плелось.
Ген між буйним степом і весняним лісом,
Зацвітала балка вогняна.
Підростали мальви в сонячній утісі,
Височіла пишная сосна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2024
автор: fialka@