Прагнення нас сущих різні,
Можуть лишитись в проєкті.
Стати як кільця водм пінні,
Та не здійснені інтелектом.
Прагнення живлять надію,
Якій треба розмаху крил.
Щоб не впасти, коли стихія,
Років наших у напрузі жил.
Прагення досягають ціль,
Впертою наглою працею.
У вогонь не впасти, як міль,
Хтось не принесе на таці.
Прагнення досяжні, далекі,
Як золоті в небесах зорі.
Від них душ наших клекіт,
Як хвиль у бурхливім морі.
20 лютого 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2024
автор: Володимир Кепич