Вітер шумить... Чути гудіння напруги дерев.
Розкривається вись , світло вгорі проясніло.
В небі - дерево розлоге... Більшого не треба.
...Полихнуло, розсіялось. Серце обпалило.
Залишилось лиш покірливе заціпеніння.
Гілля, немов руки обгорілі, до чорноти.
Стовбур подався до нерухомості у днині.
Пристрастно загострені риси , як остання мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2024
автор: Маг Грінчук