***
каждый раз выдыхаешь на фразе
"ракета прекратила существование"
будто это она сама опомнилась и исчезла,
раскаялась и передумала убивать
язык вокруг сплошь условный, совсем не точный,
будто раньше было не так принципиально,
а теперь не хочешь мириться:
кто-то сбивает их, кто-то даёт тебе фору
в этих гонках со смертью
можно словом толкнуть человека под поезд,
а можно заговорить зубы перепуганной маме ребенка
на этой станции метро все ждут отбоя тревоги,
чтоб вернуться наконец к привычному распорядку
будто верят,
что проклятая ракета может пройти в волоске
и не задеть, и ни следа не оставить
человек мертвеет понемногу, незаметно,
а потом в какой-то день понимает,
что больше не слышит отбоя
16.07.2024
(Перевод с украинского)
***
щораз видихаєш на фразі
"ракета припинила своє існування"
ніби це вона сама схаменулась і зникла,
розкаялася і передумала вбивати
мова довкола всуціль умовна, зовсім не точна,
ніби раніше було не так принципово,
а тепер не хочеш миритись:
хтось їх збиває, хтось дає тобі фору
у цих перегонах зі смертю
словом можна штовхнути людину під поїзд,
а можна заговорити зуби переляканій мамі дитини
на цій станції метро всі чекають відбою тривоги,
щоб повернутись нарешті до звичного розпорядку
так ніби вірять,
що клята ракета може пройти в волосині
і не зачепити, і не залишити жодного сліду
людина мертвіє потроху, непомітно,
а тоді враз якогось дня розуміє,
що більше не чує відбою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019755
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.08.2024
автор: Станислав Бельский