Літо, сонце, спека,
на ґанку крик дітей і невразлива безпека.
Вітер хитає дичці віти, в подвірʼї розтіклися різні квіти.
Метелики літають повз, роботі бджіл не заважають
А інколи й допомагають, так званий симбіоз.
Майнула неня крізь веранду в хату..
Бо вже година пізня, обід час готувати.
В той час, отець-різьбар майструє з ясену.
То буде оберіг незвичний і зовсім не простий.
В якому там душа й сила припасена,
Бо ж кожен знав те дерево святим.
Запахло глевким хлібом, борщем.. обідом.
Молитва, тиша, їжа.
Ми дякуємо Богу за можливість цю.
Родина, спокій і милість Божа.
«Смачного» - пролунало за столом.
З багаття на подвірʼї пронісся запах вуглецю.
Підходить трапеза вже до кінця.
Роботи завжди вистачає, лиш роби.
Ще ж треба встигнути допоки сонце сяде,
Бо потім глум всім роблять комарі.
Видніються самотні димарі..
Літо, захід, вечір
Засяє перша зірка, а отже - день змінила ніч.
Сільська це поговірка.
А завтра знову літо, сонце, спека.
І новий день, у затишку, з безпекою.
Андрушенко Владислава
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2024
автор: Владушка