Тихесенький вечір
На землю спадає,
І сонце сідає
В темнесенький гай.
Ой, сонечко ясне,
Невже ти втомилось,
Чи ти розгнівилось?
І ще не лягай!
Світи ще годину,
Бо рано ще спати,
Милуй нас, як мати,,
Теплом обгортай!
Ой, сонечко ясне,
Невже ти втомилось,
Чи ти розгнівилось,
І ще не лягай!
Без тебе так страшно,
І темно надворі,
Хоч місяць і зорі,
Освітять наш край.
Ой, сонечко ясне,
Невже ти втомилось?
Чи ти розгнівилось,
І ще не лягай!
Не слухає сонце:
За гору сідає,
І нам посилає:
На всю ніч - прощай!
Ой, сонечко ясне,
Невже ти втомилось,
Чи ти розгнівилось?
І ще не лягай!
Володимир Самійленко
(1864 - 1925)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019800
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2024
автор: геометрія