Я втомилась на тебе чекати,
Бо ж каштани вже струшують листя,
Так хотілось ще цвіт обійняти,
Та шипшина вдягнула намисто.
Крок за кроком, ось-ось буде осінь,
Та жевріє кохання надія,
І ти ще розчиняєшся досі
У химерних нездійснених мріях.
До смеркання один поцілунок,
До розлуки одне божевілля….
І обравши для себе рятунок,
Ти отруйним мене споїш зіллям.
Я не стану на тебе чекати,
Як каштани пострушують листя,
І не буде чого обіймати,
Бо в шипшини обірвуть намисто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2024
автор: Аліна Голик