Є люди, що отруйні наче змії,
когось вкусити - головна мета.
Коли й благополуччя повне гріє,
без заздрощів живеться їм не так .
Вони живуть, нічому не радіють,
знайдуть причину для журби завжди.
І посмішка для гада-лиходія,
засвітиться - хіба вряди-годи.
Чийсь успіх їм туманить очі,
розвал у справах,
звісно - кляте зло!
Прокинеться сердечна серед ночі
і думає : "Ет... іншим повезло."
Не промине образи всі озвучить,
знайде для цього,
варту нього ціль.
А чи ж свого безжалісно укусить
і знову кілька радісних часів.
Житя отруюють зміїним ядом
і тут противояддя лиш одне одне:
хай прийме всяк безпрограшну пораду,
і їх узбіччям хутко обмине.
Євгенія Хочинська
Люди-змеи
Есть люди ядовитые как змеи.
Их главная задача - укусить.
И даже если всё они имеют,
Им зависть не даёт спокойно жить.
Они живут, но ничему не рады.
Причину быть унылыми найдут.
Улыбку на лице такого гада
Увидишь разве только раз в году.
Чужой успех ему туманит очи.
Свои дела ни к чёрту, как назло!
Проснётся он, бедняга, среди ночи,
И думает: "Другим же повезло!"
Излить обиду случай не упустит.
Найдёт он подходящую мишень:
Среди своих кого-нибудь укусит -
И сразу легче станет на душе.
Отравит жизнь своим змеиным ядом.
Но есть противоядие одно:
Их близко подпускать к себе не надо,
А лучше обходить их стороной.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2024
автор: Олександр Холденко