Дивлюсь я у вікно –
Надворі сніг лежить.
Лежить він вже давно,
Та більше не сніжить.
Собою землю вкрив,
Що міцно спить під ним.
Сніг – це одне з тих див
Природи, що одним
Лиш виглядом вража
Чарівно нас усіх.
І кожен виража
Лиш радість. Щирий сміх
Сіяє на вустах,
Неначебто зірки
Вночі на небесах.
Приємнії думки,
А також почуття
У нас він виклика
І йде у небуття
Недоленька гірка.
Холодний він, та нас
У серці зігріва
У новорічний час,
А також в час Різдва,
Коли летить з небес
Чи то із білих хмар,
Мов чудо із чудес.
З душі важкий тягар
Враз падає в ту мить
І серце також в нас
Вже більше не щемить,
Щем, мов вогонь, весь згас.
Розтане за умов
Весняних сніг в той час,
Але за рік же знов
Він тішитиме нас.
Євген Ковальчук, 01. 02. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2024
автор: Євген Ковальчук