Це ж треба так любити Україну...
життям платить за воленьку ясну,
за дім свій рідний і свою родину,
за день, що в душі принесе весну.
Уміємо без зброї танк спиняти,
й радієм... ( хоч пролито стільки сліз!)
і сонцю, й небу, й цвіту біля хати,
вірим, що щастя запанує скрізь.
Вогнем пекельним лихо йде по долях,
готове все на світі спопелить.
Це ж треба так ненавидіть Вкраїну...
за те, що ми уміємо любить.
Ідуть у бій сини наші відважні,
виборюючи щастя мирні дні,
щоб усмішками зустрічати ранки,
в яких світанки будять солов'ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2024
автор: Надія Башинська