НЕ ЗМІГ

НЕ  ЗМІГ

Не  зміг  я  вижити  в  бою́,
Не  зміг…  Напевно  не  судилось,
Не  буду  більше  я  в  строю́,
Не  б’ється  серце…  Зупинилось.

Загасла  вже  моя́  свіча,
Її  ординці  загасили,
Поли́лась  кров…  нема  плеча…
Мене  на  полі  бо́ю  вбили.

Ніхто  зарадити  не  міг,
Хоч  намагались  врятувати,
За  небокрай  мій  шлях  проліг,
Там  вічним  сном    я  буду  спати.

У  вічність  рано  я  пішов,
Родині  прикрості  завдавши,
Крізь  пекло  на  землі́  пройшов
І  пекло  на  землі́  пізнавши.

Словами  всього  не  сказать,
І  пензлем  все  не  змалювати…
Там  довелось  жахіть  пізнать,
Бо  став  Вкраїну  захищати.

Я  не  зостався  у  боргу
Перед  Вкраїною  святою,
Не  буде  про́щення  врагу,
Хоч  я  не  пі́ду  більш  до  бо́ю.

Не  зміг  я  вижити…  не  зміг,
Поліг  у  віці  молодому,
Вкраїні  вірність  я  зберіг,
Та  не  вернувсь  живим  додому.

12.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР