Пишу тобі, намацую слова.
А ті кружляють, як за вітром листя.
Чи нам іще прощатись не пора?
Збираю сліз надірване намисто.
Пишу собі, витримую печаль,
Щоби лишень тобі не передати.
Тобі у путь, тобі в незнану даль...
А я чекати буду коло хати.
У нашій хаті добре, як в раю.
Оті моменти забери з собою.
Вони тримати будуть у бою,
Вони зігріють думкою одною.
Писати буду, вистачить чорнил.
Тримай надії вервицю на грудях.
Дочка цілує і сумує син.
І нас з тобою чується відлуння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2024
автор: Марічка9