Дорога серед поля каже: «Йди».
Степовики женуть у спину серпень.
Пилюгою вкриваються сліди,
які було вели мене до звершень.
Міліє день, хоч сонце ще пече,
гірчить полин, геть усихає верес,
із торбою іду через плече
і не грошима цінний дутий черес.
Скарби вони у кожного свої.
Дай хвильку постою і далі рушу.
Збирають хліб насущний ратаї,
скуповує куці диявол душі.
14.08.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2024
автор: Микола Соболь