Які безтурботні буваємо часто,
Нараз нескінченним фонтаном б'є щастя,
І можна пихато триматися звісно,
Такий неповторний, відколи це грішно?
Мадам, зауважив, обійдуся без вас,
Хіба не знайду потанцювати з ким вальс.
Пішла...не сказала... скінчилась довіра,
Себе поважала...винить не хотіла,
Немовби у про́сторі зникнув із тінню,
На згадку зали́шила жовту лиш квітку.
Та вечір приходить й жінок як багато,
Самотній ти... й ріже щось тиша занадто...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2024
автор: liza Bird