Візьми мої руки у теплі долоні свої
І прожени десь далеко байдужість, яка віє холодом,
То й співатимуть нам у квітучих садах солов"ї.
Ми ж іще не старі, там шалено серця б"ються й молодо.
Хоча діти дорослі й онуки уже школярі
Та як мовиться в порохівницях ще вистачить пороху,
Щоб кохання вогонь калиновий не тлів, а горів
І не меркло із часом, а сяяло літ наших золото.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський