Де ж ти, юність золота?
Що ж робить з собою?
Промайнули ті літа,
Наче сніг зимою.
Вже й весняні кольори
Не такі яскраві.
Як знайти у цій порі
Руки ті ласкаві?
Щоб кохання знов прийшло
З юності весною,
І надломлене крило
Розпрямилось знову.
Щоб літати я ще зміг
На крилах любові,
Подолать любий поріг
З ненависті й крові.
І хоч сива борода,
Скроні побіліли,
Згадую я ті літа,
Коли ми любили.
А любили сильно ми,
Безкорисно, щиро.
Аж не знали ми тоді,
Що не буде миру.
Що війной на нас піде
Орків тих навала.
Вони знищили людей,
Сел і міст не стало.
Та в боях ми здобули
Силу, міць і славу,
І з любов'ю ми змогли
Захистить Державу.
Велика сила ця любов,
Любов в лиху годину.
Ти людям даш наснагу знов,
І збережеш країну!
Ребрик С. В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2024
автор: Сергій Ребрик