З перспективи святості — я монстр,
з боку темряви крішної — я свята.
Збродивши весь нейронний простір,
застрягла десь в надуманих гріхах.
Цей гріх заходить нишко в мої сни.
Показує, куди мені тепер на час зайти:
вичистити з закапелків гній,
де ще закрався в мині тихий біль.
Вже час заглянути в саміньке серце,
збагнути чом там тисне, і чи б’ється,
чи справді у глибинах тіла я,
чи все ще моя в нім лежить душа?
Знайшла той кут, в якому павутиння,
змела всіх мух й протерла пил.
Тепер тут буде лише відгомін моління
Моєї мантри сонця тихий спів.
05.07.2024 (Дім, ліжко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2024
автор: Наталі Стриж