Коли надвечір ляже спати місто,
І тиху пісню соловей почне,
Ти пригорни мене думками міцно...
Зірками небо зразу спалахне.
Візьму я промінь місячний в долоні,
Та душу він мою зігріє чи?
Підступно потечуть струмки солоні,
Для того сотня знайдеться причин,
Що обплетуть мене відлунням туги.
І гірко серце в грудях защемить...
То ж радість принеси у сни муругі,
Цілунками спали сумотну мить.
Розвій журу мою, що згірклим димом
Щоночі забиває подих мій.
В чеканні я, що ти до мене йтимеш
І стишиш мій душевний буревій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2024
автор: Незламна