Час почути себе.
Мов оздоба, стоять вечори
І у тиші сакральній напнуті до згаслої ватри.
Але ти не мовчи.
О душе, говори, говори.
В цю безжалісну ніч розкладаючи зорі на карти.
Як щасливий сліпець бачить райдужні лиш міражі,
Так я вірити хочу, що виживуть чесні і сильні.
Але страшно торкнутись безжально чужої душі,
Та втішає мій янгол, малюючи крила на спині.
#ож
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2024
автор: Олена Жежук