Випали роси на трави…

Випали  роси  на  трави,
випали  роси.
Випали  зрана,  тяжкі,
кольору  ртуті.
То  від  свинцевого  неба
відтінки
бідами  скуті.
Довгі  роки
боротьби  і  війни
змінили  людей,
кордони
і  кольори...
Вдягни  свою  сукню  —
білу,
крилату,
ефірну.
Йди  босоніж  
по  високій  траві
та  росі
кольору  попелу
сірого  в  склі.
В  росяних  краплях,
у  безмірі  сили
відчуєш  усіх,
хто  зірками
яскравими
в  небо  злетіли.
Услід  за  вітрами,
птахами,
думками...
Мокрий  поділ
від  роси,
від  журби
і  сльози,
підбери.
Сльози  важкі,
як  застиглі
краплі  смоли,
їх  сонце  не  витре,
не  висушить  вітер  —
вікують  в  душі.
Тільки  ж  сама
не  мовчи!
Збирай  тихі  квіти,
співай
голосні  пісні
пам’яті  і  хвали:
сонцю  і  світлу
небу  й  землі,
кожній  загиблій  душі.

Таня  СВІТЛА
Червень  2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020014
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2024
автор: Таня Світла