[i]По лезу незрівнянності...[/i]
Дай мені час на "побути собою",..
Довкола і так забагато імли.
Тане спокута живою росою
У пам'яті ночі і серці луни.
Дай мені хвилю на скинуті ролі...
Подих, коралі і темні плащі -
Усе до одно́го у темному колі...
Сяють оазами чорні мечі.
Спини ховають не згаслий початок,
Який виривають тому, хто ЖИВЕ...
Маска рятує маленький зачаток,..
Маска впивається, зріє, росте.
Сонце ж боїться направити промінь.
Люди мов дзеркало, все відіб'ю́ть...
А що як і знов не побачити корінь,
З якого троянди і ночі... ростуть?..
10.08.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2024
автор: Сара Ґоллард