[i]Відкинуті - найтепліші...[/i]
[i]Вони[/i] ще дивилися в очі, затиснуті болем...
Нічого не видали тільки шалені вуста:
Усміх не сходив із досі умитої горем...
Хай думають,- [i]інша[/i], [i]не наша[/i]. - Аби не пуста...
Вона повернулася, рівно підносячи спину,
Вийшла у затінь і довго себе ще кляла...
Вони вже й забули, як тиснули все до загину,
Вона ж остаточно лишилась на волі... німа.
Ніхто не побачить, як ввечері згадує омут,
Ніхто не почує, як б'ється надія долонь...
Хай зранку співає ніким не відчуваний когут,
А ввечері мається теплий, до болю, вогонь...
15.08.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2024
автор: Сара Ґоллард