Айстри

https://youtube.com/watch?v=vhQe4qQ3Szc&si=WM0irEK2fL-U8O5D

Пісня  згенерована  на  НМ  Октава  

В  тому,  що  ти  не  забутий  і  досі  потрібний,
Я  під  бузком  зізнаюся  тобі  уві  сні.
Слід  від  образи  упав,  й  павутиною  сріблить
Клумби  рожевої  айстри,  що  вторять  весні.  

Одна  за  одною  зграї  відносить  на  південь,
В  стишених  ранках  самотніх  -  бузковий  туман.
Та  не  почути  тобі,  що  ти  досі  потрібний
У  легковажних  словах,  що  зроню  жартома.

Вкотре  відчую  -  напружено  дивишся  в  слід  мій  .
Не  обертаюся,  спішно  зайшовши  за  ріг.
Щоб  і  здогадки  не  мав,  як  ти  досі  потрібний,
Муку  вагання  у  кроках  зловити  не  міг.

Бабине  літо  ласкаве,  хода  моя  кріпне.
Зрадити  осінь  хіба  що  захоче  з  дощем,
В  ньому  помалу  розмиється  слово  "  потрібний",
З  айстри  пожухлої  краплею  суму  стече.
ID:   992776

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2024
автор: Горова Л.