[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8r5Vw_QDNGk[/youtube]
Розгулялась літня нічка,
Зорі заховала.
Подивлялась в небо зрідка,
Собі докоряла.
Де той Місяць, що дворогий,
Довго ще чекати?
Все надіюсь... нема змоги,
Буде знову щось брехати?
Нічка Місяця кохала,
Чув оце вдесяте.
Кожну нічку все чекала,
Кохання прокляте!
А він виглянув з-за хмари,
Темно... чорна нічка.
Та й пішов собі у мандри,
Виглядає річку.
Вже край неба бовваніє,
Кинув срібну стрічку.
Та вона все розуміє,
Це від нього звістка.
Не зустрінуться ніколи,
Місяць й стрімка річка.
Бо їм доля лиш дозволить,
Милуватись зрідка...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2024
автор: Н-А-Д-І-Я