Відкрий смарагдові повіки,
Змахни з них слюдяну сльозу!
Надпий з віхи отруйні ліки,
Дослухай до кінця грозу!
Рудих агатів довгу зграю
Переверни на лівий бік.
Поточний рік їх не впізнає,
Не злічить крихт на щоках рік.
Скрегочуть віссю пересуди
І з неба чути голоси,
Між скель тиняються приблуди.
Минай їх тихо навскоси.
О, Боже, скільки ж треба буде
Молити висохлі мости,
Тату ховаючи на грудях,
Ще й поміж гратами повзти ?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2024
автор: bloodredthorn