Гроза червнева прогриміла,
І дощ рясний пролив з небес.
Ця злива землю освіжила,
Але в душі лишався стрес.
Вдихнув повітря я у себе
І глянув на сусідній дах,
А там, далеко десь у небі,
Летів великий синій птах.
Летів він впевнено, і крила
Його несли у далечінь,
І хоч навколо ще гриміло,
Летів до сонця, а не в тінь.
І блискавки вже не лякали,
Бо керувала ним мета -
Злетіти високо у далі
І розірвати тенета.
Отож і я дививсь на птаха
І потихеньку зрозумів,
Що вже немає в мене страху,
І що злетіти я б зумів,
Покинувши сумні події,
Лишивши негаразди всі...
Бо то летів МІЙ ПТАХ НАДІЇ,
Летів у всій своїй красі !
Ребрик С. В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2024
автор: Сергій Ребрик