У кришталевій річці, що зорями сріблЯна
Жила русалка, мов квітка - молода весняна.
ЇЇ волосся наче хвилі блакитні та м'які,
Плескались вечорами об тихі камені гладкі.
Купали води бризками її тендітне тіло біле
А в чарівних очах зірки холодні мерехтіли
На берегах росою вкритих де місяць сріблом сяє,
Вона, з думками про любов, коханого чекає.
У оксамиті темних хвиль на юнака вона чекає.
Щоб з ним в безодні темно-синій та безкраїй,
Сплестись разом, пірнувши в глибоку тишину
Де в спокої навік кохати буде він її лише одну.
Тримати у руках його та ніжно шепотіти
Слова солодкі, що будуть серце гріти.
В її обіймах назавжди колишній зникне світ
Він стане недосяжним як папороті цвіт.
Русалка та юнак, дві долі в світі мрій
У кришталевих водах казкової зорі.
Там стане їх любов мов хвилі без кінця.
В безодні темно-синій з’єднаються серця.
https://www.tiktok.com/@greydayman
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2024
автор: Ǥrey Đay