Вже скільки разів я збиравсь видаляти тут профіль свій,
І стільки ж разів забивав, і — ніякої тактики,
У пошуках сенсу писати римовані повісті,
Даремні, пусті монологи поета-невдатника...
Якщо ще не видалив, видно, не скінчено місію,
Можливо, не все усвідомив з уроків минулого,
А значить, не все розказав слухачам і комісії,
Хоч свіже іде від старого, сто раз вже почутого...
Єдине тут місце, де трішки себе відкриваю я,
А так, то зазвичай — ховаюсь за маскою посміху,
І начебто щиро сміюсь, та хронічна ж-бо манія,
Не гасне, ятрить, не даруючи давнього огріху...
До болю знайома, вже рідна і видно, до ящика,
Єдине, що в цьому житті для науки спричинено,
Нам разом із нею, в одному-єдиному напрямку,
Ну що ж, я не проти, і чесно скажу, що змиривсь давно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2024
автор: SERGE DRONG