Воллес Стівенс Як так чи так вкластися на Її Диван

Зіпертися  на  її  лікоть  збоку.
Цю  процедуру,  цю  її  появу,
Завбачливо  назвемо  Планом  А.

Вона  ширяє  у  повітрі  перед
Очима,  абсолютно  анонімна,
Народжена  в  свої  двадцять  один,

Нема  ні  обрисів,  ні  мови,  тільки
Вигин  стегна,  як  нерухомий  заклик,
Очей  блакитні  краплі,  складний  урок.

Якби  над  головою  підвісити
Малесеньку  корону  у  повітрі,  
Хитросяйну,  з  готичними  зубцями,

Підвіска,  як  вагома  субстанція,
Виводиться  упевнено  рукою  
Уявним  жестом.  Хай  це  буде  зватись

План  В.  Добратися  до  тої  речі
Без  жестів  -  це  її  мати  у  вигляді
Ідеї.  В  потоці  сумнівів  пливе

Напівуявна  матерія  ідеї,
Напівуявна  ідея  матерії.  
На  цьому  закінчується  План  С.

Розміщення  враховує  бажання
Митця.  Людина  довіряє  тайні
Незримого  Творця.  Хтось  легко  ходить

Безбарвним  берегом,  сприймає  світ  
Як  щось,  не  як  творіння.  Прощавайте,
Місіс  Попандопулос,  і  дякую.

[i]Поет  описує  себе  в  процесі  малювання  фігури  словами,  як  на  полотні,  щоб  проілюструвати  свій  задум.  Таким  чином  фігура  є  і  процедурою,  і  ідеєю,  яка  матеріалізувалася.[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KfeAMQACqxk[/youtube]

[b]Wallace  Stevens  So-And-So  Reclining  on  Her  Couch[/b]
On  her  side,  reclining  on  her  elbow.
This  mechanism,  this  apparition,
Suppose  we  call  it  Projection  A.

She  floats  in  air  at  the  level  of
The  eye,  completely  anonymous,
Born,  as  she  was,  at  twenty-one,

Without  lineage  or  language,  only
The  curving  of  her  hip,  as  motionless  gesture,
Eyes  dripping  blue,  so  much  to  learn.

If  just  above  her  head  there  hung,
Suspended  in  air,  the  slightest  crown
Of  Gothic  prong  and  practick  bright,

The  suspension,  as  in  solid  space,
The  suspending  hand  withdrawn,  would  be
An  invisible  gesture.  Let  this  be  called

Projection  B.  To  get  at  the  thing
Without  gestures  is  to  get  at  it  as
Idea.  She  floats  in  the  contention,  the  flux

Between  the  thing  as  idea  and
The  idea  as  thing.  She  is  half  who  made  her.
This  is  the  final  Projection  C.

The  arrangement  contains  the  desire  of
The  artist.  But  one  confides  in  what  has  no
Concealed  creator.  One  walks  easily

The  unpainted  shore,  accepts  the  world
As  anything  but  sculpture.  Good-bye
Mrs.  Pappadopoulos,  and  thanks.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2024
автор: Зоя Бідило