***
Далекі пагорби зовуть крізь скло повітря,
Крайнебо жде на посланців землі,
В блакитнім світі думка льнє і віра :
Є дивний край, куди прийти волів.
***
Попереду кружляє шлях відлеглий,
У мареві опівдня веремій.
Спекота й спрага. Заблукала легіть.
Шипить пустельний змій : "про давнє мрій".
***
Не місце, але стан - життєвий досвід,
Із кожним кроком, вдихом, пругом жил.
Вночі і вдень, у сутінках і в досвіт,
Зовуть далекі пагорби завжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2024
автор: Олесь Ефіменко