«Незрозумілим поетам»

Евгений  Евтушенко  «Непонятным  поэтам»
                 (переклад  з  російської)

Зазвичай  заздрив  я  завжди
всім  тим,
хто  пише  вкрай  безглуздо
і  чиї  вірші  -  наче  пустка,
мов  млою  вистлані    рядки.
Я  буквоїдів  поважав,
очі  з  захопленням  таращив,  
а  сам  лякливо  оминав
абракадабр
та  тарабарщин.  
Я  ліз  із  шкіри  геть
у  боротьбі
з  здоровим  глуздом,  наче  зодчий,
але  шаленості    в  собі
з  таємним  пострахом  не  зочив.
Мені  так  соромно  було.
Тож  мав  зусилля
в  собі  шаленство  віднайти  …
Єдине,
що  пізнав  тоді  -
життя  по  суті  -
божевільня.
То  як  покара  –  себе  думками  мучив  -
де  ж,  в  чому  я  недоборщив
та  нічого  не  відчебучив
такого,
мовби:  «дир…  бул…  щир…»?
Агов,  незрозумілії  поети!
Єдині  в  світі  ви  предмети
цнотливих  заздрощів  моїх  …  
Я  -
з  хробаків  найзрозумілих.    
Нічий  кантарок  вас  не  стрима,
ніхто  вас  в  розум  не  зашорив,  
чиєсь  там:
«Нічого  не  втямив  …»  -
солодше  меду  та  вина.
Творці  блаженних  нісенітниць,  
поверху  плинучих  хвилин
живіть,
наповнюючись  вірой,
що  зрозуміють  вас  колись.
Щасливці!
Лячно,  все  ж  таки,
всім  зрозумілим  бути,  проте  хибно!
Усе  життя  писати  зовсім  зрозуміло,
а  відійти  незрозумілим  назавжди.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2024
автор: Городнянський