Я НЕ ПОВІРЮ У БРЕХНЮ

Я  НЕ  ПОВІРЮ  У  БРЕХНЮ

Я  не  повірю  у  брехню,
В  слова́  облесливі,  лукаві,
Які  вступають  у  борню,
Аби  купатися  во  славі.

Я  не  повірю  ні  на  мить,
Про  ту  любов,  яку  голо́сять,
Бо  їх  Вкраїна  не  болить,
І  нас  триматися  тут  просять.

Я  не  повірю  про  любов,
Що  так  кричать  у  закордонні,
У  них  не  стила  в  жилах  кров
Ні  ті  роки,  ані  сьогодні.

То  де  ж  була  ота  любов,
Коли  Вкраїна  народилась?
То  ж  кожен  де  її  знайшов,
Коли  Вкраїна  кров’ю  вмилась?

На  цій  землі  кричіть  про  це:
Про  те,  як  треба  нам  триматись.
Де  все  пала,  кричіть  слівце,
І  там,  де  нікуди  сховатись!

А  ви  десь  там,  за  паркано́м,
Про  Україну  заспівали,
Словами  йдете  напролом…
То  де  ж  любов  ту  відкопали?

Є  й  ті,  звичайно,  в  тих  краях,
В  яких  любов  до  неньки  щира,
Вона  вся  в  діях,  не  в  словах!
Бо  Україна  –  серцю  мила.

Не  для  піару  пісня  й  вірш,
Не  для  піару  кожне  слово,
Коли  стає  все  гірш  і  гірш…
Псевдолюбов  за  сво́є  знову.

Вкраїну  серцем  полюбіть…
Та  має  бути  це  властиво…
Словами  рану  не  ятріть,
Для  України  це  –  важливо!

Аналізуйте  весь  свій  шлях,
Усі  мотиви  й  аргументи,
Знайдіть  любов  у  тих  роках.
То  ж  чи  були  такі  моменти?
 
Її,  звичайно,  не  було,
Та  мить  з’явилась  для  піару.
Вже  є  любові  джерело?
З  котрого  ж  бо  репертуару?

18.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР