Розумію, мене вже нема,
Особливо для тебе,
Розумію, можливо й ніколи не буде,
Питаю у себе:
Раз святі ідеали по суті — дарма,
Та не більше, ніж просто потреби,
Значить, ми ідемо із нікуди в нікуди,
Невже то так треба?
Так, я знаю, що я тут — ніхто,
Особливо для тебе,
Так, я знаю, що я тут нічого не значу,
Тим паче для тебе,
Я давно вже не граю в моління лото,
Не благаю ні бога, ні неба,
Бо ні в них, ні в житті більше сенсу не бачу —
Напевне, так треба...
Відчуваю, що я вже — ніде,
Особливо — для себе,
Відчуваю, що я вже покинув цей вимір,
Між пеклом і небом,
Промовляю: і це коли-небудь пройде,
І можливо, забуду про тебе,
А тим часом — розплата за вчинок, за вибір —
І справді, так треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2024
автор: SERGE DRONG